Природа — це невичерпне джерело всебічного розвитку дитини, ефективний засіб формування її світогляду, виховання почуттів. Народжуючись, дитина починає життя у нерозривному зв'язку з усім розмаїтим світом: рослинами, тваринами, повітрям, ґрунтом, водою, камінням. Важливо, щоб дитина уже з перших років відчула єдність з природою за допомогою дорослих, змінювала її, черпала з того джерела творче натхнення.
Дітям потрібно подавати знання, які спонукали б пізнати навколишнє, у доступній для них формі. Ці знання повинні впливати і на пізнавальні процеси. Важливо навчити дитину не лише сприймати красу, бачити її, відчувати і розуміти, а й щоб одержані естетичні враження викликали бажання діяти чесно, гуманно, відповідати власною посильною участю у створенні прекрасного.
Ми - залучаємо дітей до активного піклування про природу, навчаємо бережно ставитись до неї, щоб викликати у малят бажання охороняти природу, піклуватися про неї, організовуємо систематичні спостереження, працюємо у природі, найпростіші досліди, які розкривають дітям закономірності розвитку живого об'єкта, бесіди, художню літературу, картини. За вимогами сьогодення щодо екологічного виховання — прищеплення бережного ставлення до природи — важливе місце відводиться дослідницькій, пошуковій роботі, де і пропонуємо дітям знайти самим відповідь на питання (якомога більше бувати з малюком на лоні природи, показувати йому, яке чудове будь-яке творіння — від каменя до тварин, від хмарки до придорожньої травинки. Розповідати, як живе все на землі і під землею, у воді й повітрі).
Важливо, щоб дитина бачила особистий приклад рідних у ставленні до природи. Наприклад, дитина чує від рідних під час прогулянки в парку чи у сквері: «Не бігай по траві! Не рви квітів! Не ламай кущик!» Але не розуміє, чому, бо ж минулої неділі в лісі мама нарвала оберемок квітів і потім на пероні викинула їх, ламала гілки, щоб відмахуватися від комашні. Чому ж тепер не можна? «Бо в парку все це люди садили», — терпляче пояснює мама. Значить, коли люди садили — не можна, а коли саме виросло — будь ласка?! Але ж і ті, й ці однаково живі. Так кілька разів, і малята будуть думати, що тато з мамою роблять правильно, бо вони все знають.
Тому, збираючись на прогулянку, треба продумувати нюанси прогулянки, щоб вона була приємною і корисною, особливо для малят. Милуючись разом чудовими краєвидами, розглядаючи рослини неодмінно говорити при цьому: «Оцю квіточку не зривай — вона занесена до Червоної книги», розказати про інші рослини. Якщо трапиться зламаний кущ, чи деревце, гілочка, треба їх обов'язково «полікувати», і наступного разу не забути навідатись. Враження, одержані від рідної природи змалку, глибоко западають в душу малюкам, а в майбутньому стають чи не вирішальними у ставленні до оточуючого.
Вихователь покликаний прищепити дітям відчуття різноманітності форм, фарб, звуків у природі; прищепити потребу не лише милуватись, а й пізнавати, спостерігати. Тому вихователь у своїй роботі має використовувати такі прийоми, за допомогою яких спілкування дітей з природою залишило б у їхній пам'яті глибокий слід, позитивно впливало на почуття і свідомість. До складу екологічного виховання включаються завдання, спрямовані на всебічний розвиток дитини.
Наприклад, під час ручної праці з виготовлення іграшок з природного та вторинного матеріалу діти не лише збагачують, зміцнюють вміння і навички, оволодівають елементарними трудовими операціями, а й поглиблюють свої знання про властивості природного матеріалу — жолудів, шишок, насіння, про їх значення в житті людини, дізнаються про їх необхідність у раціоні тварин і птахів, які харчуються дарами лісу восени і взимку. Діти усвідомлюють, як важливо ретельно зберігати їх, марно не знищувати. Ефективність екологічного виховання значною мірою залежить від всебічного розвитку дитини від того, як часто вона залучається до різних видів діяльності.
Тож бажаємо всім вам доброї і цікавої подорожі до країни Природи, де люблячі дорослі і талановиті діти у спільній діяльності реалізують власний творчий потенціал і стають щасливими.
Немає коментарів:
Дописати коментар